Новина

Плани на серветці - Biosphere
12.12.2018

Плани на серветці

Засновник корпорації “Біосфера” Андрій Здесенко та підприємець Жанна Крючкова поговорили про правила інвестування, передачі бізнесу, капітана Немо та головне HR-питання.

Інтерв’ю для журналу Leadership Journey

Ми сидимо в Барселонському ресторанчику One Ocean в колі українських бізнесменів. Андрій Здесенко натхненно ділиться планами на майбутнє. Він то сміється та відкидається на спинку крісла, то зображує серйозного підприємця, то приймає вигляд найвибагливішого гурмана, збиваючи з пантелику офіціанта несподіваними запитаннями.

Сава Лібкін, геніальний одеський ресторатор, починає розповідь словами: “Знаєте, мій брат… він інший”. “Як – інший?” – допитується Андрій Здесенко. “Ну… зовсім інший!” – намагається пояснити Лібкін. “Що – росіянин?”. Вибух сміху. Тільки що народився новий анекдот. Андрій з сяючими очима б’є кулаком правої руки в розкриту долоню лівої і вигукує: “Ну хіба не смішно? Ну не парадоксально?”. Він забув, що входить до списку Forbes, і веде себе весело та безпосередньо, як школяр, який забив гол на перерві. У його поведінці немає навіть спроби бути стриманим, навіть думки про те, щоб постати у вигідному світлі. Такий він і є – спонтанний та зухвалий, харизматичний та оригінальний. А ще успішний. Побудував з нуля бізнес-імперію з оборотом, що перевалив за 4 млрд гривень.

Що ти відчуваєш, коли бачиш себе в списку Forbes?

Скажу по-іншому. Якщо я не знаходжу себе в списку Forbes, то відчуваю дитяче таке… хлоп’яче здивування, засмучення. Для мене це ніби якийсь п’єдестал або своєрідна дошка пошани в світі бізнесменів, факт моєї спроможності. Якщо мене там немає, а хлопці з інших дворів є, то це якось образливо. Є у мене, як у амбітних людей, частка марнославства.

Нещодавно вийшов рейтинг в “Новому часі”, а мене там немає. Прекрасно розуміючи оборот і вартість бізнесу, у мене це викликало здивування. Думаю, що фонд, який володіє цим виданням, дещо упереджений по відношенню до мене. (Сміється.) Упевнений, ринок в кінцевому підсумку гідно оцінює компанію.

Підприємці бачать можливості всюди. Іноді відмовитися від можливості – це як руку собі відрізати. За яким принципом ти вибираєш, в які проекти йти, а в які – ні?

У мене є своя система координат і цінностей. Я відповідаю за розвиток бізнесів через розвиток можливостей. Перш за все, я визначаю можливості, які інтегруються в існуючий бізнес. Є проекти, які не можна не робити. Наприклад, інфраструктурні, виробничі, продуктові, в які необхідно інвестувати, тому що без них ми не зможемо бути успішними в довгостроковому періоді.

Також є проекти, які знаходяться за межами основного бізнесу, але я все одно хочу ними займатися. Це ті проекти, які я роблю та кайфую. Такими бізнесами для мене стали Charisma і Vapiano.

Що для тебе важливіше при прийнятті рішення – цифри або внутрішні відчуття?

Перше – в проекті повинен бути sex. Бізнес має мене запалювати. Коли я вперше побачив переповнені ресторани Vapiano, це був такий драйв! Я сказав: “Я хочу цей проект”. Те саме з Charisma. Я люблю fashion, цей світ, бренди, вироби, емоції. Це пристрасть. Це мій світ. Друге – це цифри. Без цифр, бюджетування, без P & L, контролю я не можу. Навіть маленькі проекти повинні вписуватися в жорстку фінансову картину. Тому що я бізнесмен.

Коли мені кажуть, що є перспективна ніша, але я не можу відчути проект, його смак, коли немає експертизи, щоб його зрозуміти, розібратися в джерелі успіху або провалу – то такий проект мені не цікавий ні за які гроші.

Іноді успішні бізнесмени виходять з бізнесу або, як кажуть, «вийшов в кеш». У тебе бажання виникало?

Бажання не виникало. Навіть незважаючи на те, що FMCG – дуже складний бізнес. Можливо, коли-небудь я продам частину акцій “Біосфери” та створю інвестиційний фонд.

При цьому я вважаю, що в деяких випадках вийти з бізнесу – найвірніший шлях. Якщо ти втомився від проекту, якщо він тебе не драйвить, якщо ти не можеш дати компанії ні енергії, ні імпульсу, ні амбіцій, ні коучингу, то однозначно треба або продавати, або взяти СЕО в якості молодшого партнера і довірити управління. Іноді потрібен час, щоб відновитися і захопитися цим бізнесом знову.

У своїх бізнесах ти мажоритарій. А чи готовий ти бути міноритарним партнером?

Так, в майбутньому роль міноритарія мене цілком влаштовує. Наприклад, у Vapiano я вже готовий стати міноритарієм. Я дав проекту життя, а тепер хочу, щоб знайшлися люди, які візьмуть на себе відповідальність за бізнес і будуть драйв. Так що все залежить від людей, проектів і моєї зацікавленості.

У напрямку fashion я теж готовий поділитися частиною бізнесу, якщо на горизонті з’явиться сильний партнер. Що ж стосується “Біосфери”, від ролі мажоритарного акціонера я поки відмовлятися не готовий. Це дуже динамічний бізнес, який драйвить мене.

Щоб увійти в якийсь проект, я повинен розуміти його ДНК, бачити перспективи та уявляти собі його майбутнє. Більш того, я повинен розуміти, що можу додати до цього проекту. Якщо цього розуміння у мене немає, я, скоріше, відмовлюся.

Бізнеси, які будуються на максимізації прибутку для акціонера, втрачають конкурентоспроможність. Видатні компанії формулюють місії з високими цілями …

Зірвала у мене з вуст! Місійність бізнесу для мене дуже важлива – який цей бізнес робить внесок в світ. Я розраховую, що через 5-7 років буду інвестувати тільки в бізнеси, значущі для людства: екологія, медицина, освіта, можливо, колонізація космосу. Без місії нецікаво.

Ти один з небагатьох українських виробників, які інвестують в утилізацію відходів і вторинну сировину. Наскільки актуальні такі проекти для України?

“Біосфера” інвестувала приблизно 5 млн євро в завод Polygreen, що виробляє вторинну гранулу поліетилену. Це інвестиція не тільки в обладнання, а й в складну інфраструктуру і “набиття гуль”.

З одного боку, це чистий прагматизм. У всьому світі сміттєві пакети роблять з вторинного поліетилену. Якби ми цього не зробили, то втрачали б конкурентоспроможність. З іншого – це реальний внесок в екологію. Зараз ми щомісяця переробляємо 800 тон сміття, тобто приблизно 50-70 траків. На сьогодні завод “Біосфери” вже став рециклінг-переробником №1 в Україні. Наша мета – через п’ять років переробляти 2000-3000 тон.

Сьогодні Polygreen є найвисокотехнологічнішим і сучасним підприємством, аналогів якому немає в країні. Чесно, коли я сиджу в ресторані і бачу, як в сміттєвому баку накопичується пакувальна плівка з-під напоїв, думаю: “Я міг би це переробити. А в масштабах країни скільки накопичується? Це ж золото під ногами”. Я реально схиблений на рециклінгу.

Цікаво, а ти в аеропорту замотуєш валізу в поліетилен, як роблять багато наших співвітчизників?

Ні звичайно. Зрозуміло, що потрібно все починати з себе. Але з точки зору екології є набагато більш руйнівні процеси, над якими не всі замислюються, хоча вони для України в тисячу разів актуальніші. Наприклад, роздільний збір сміття. Це критично важливо і показує свідомість й зрілість людей.

У Європі в кожному дворі, в будь-якому публічному місці стоять чотири баки. А в них – різнокольорові пакети, зроблені з вторсировини. Відразу зрозуміло, куди яке сміття сортувати. Я все це фотографую, адже так може бути і в Україні. На жаль, сьогодні країна робить популістські заяви, не маючи на те інфраструктури. Я ще не дозрів, щоб лобіювати екологічні зміни на рівні держави.

Одні бізнесмени з легкістю беруть кредити, а інші інвестують в основному з прибутку: “Заробили – розвиваємося, не заробили – чекаємо”. Який шлях ближче тобі?

Працювати виключно на зароблені гроші – це минуле століття, анахронізм. Завдання бізнесмена – не втрачати ринкової можливості. Втрачені можливості не порівняються з відсотками по кредиту. Хоча особисто я вважаю, що мало ризикував. Я досить обережний.

З роками все притупляється, важче себе мотивувати навіть в улюбленій справі. Що є твоєю мотивацією?

Точно не гроші. Швидше за все амбітність, виклик, складність проектів, прагнення бути лідером. Я не приймаю посередніх результатів. Для мене це протиприродно. Всі мої проекти – безкомпромісність до посереднього результату. Ось мій камертон.

Ти не раз казав, що в своїх компаніях будуєш культуру результативності. Що вона більше нагадує – спорт, армію, джаз або щось інше?

Спорт. Футбол. Для мене важлива командна гра. Команда – це гравці, які дають один одному паси. І запасні, лікарі, адміністратори. Якщо команда виграє, то на нашому п’єдесталі стоять всі.

В одних компаніях контролюють процес, а в інших – тільки результат. Що важливіше для тебе?

І те і інше. Результат в бізнесі – це великий спектр рішень, ідей, управління часом, ресурсів і удачі. Процес для мене фундаментальний. Десь ми можемо грати повільно і take a chance, але процес повинен бути. Навіть процес створення інновацій обов’язково повинен бути. Якщо збудований правильний процес, то він дає більше можливостей і шансів на хороший результат.

У твого HR-менеджера, яка пропрацювала в компанії 10 років, на столі вже багато часу був приклеєний стікер з питанням від Андрія Здесенко: “Чи досі приваблива “Біосфера” для талановитих й високорезультативних людей?”. Це головне питання для тебе?

Так, найголовніше. Тому що ми реалізуємося тільки через людей. Конкурентоспроможність, ефективність і результативність дають тільки люди. Як то кажуть, корпорація рухається зі швидкістю самого повільного топа.

Я вважаю, що з точки зору компанії та її можливостей, «Біосфера» приваблива – ми задаємо гарний темп. Але якщо ти запитаєш, наскільки особисто я оцінюю привабливість «Біосфери» за 10-бальною шкалою, то я відповім: це 7. Нам є що покращувати.

Який виклик перед тобою стоїть зараз?

Це усвідомлена заміна людей, успішних в минулому, на людей, по-справжньому результативних і амбітних, здатних створювати та конкурувати швидше і краще за інших. Тут морально-етична дилема. Тобі складно сказати: “Подивися, у співробітника немає результату”. Або, наприклад, приходить нова людина, яка теж показує непоганий результат, але ти розумієш, що вона не буде драйвити так, як потрібно компанії. Або за цінностями не збігається з компанією, або не здатна рости особистісно та професійно, тримати та розвивати під собою команду. Далі буде все складніше й складніше.

Ти даєш підлеглим право на помилку? Яку велику помилку ти пробачив?

Недавній приклад. Коли надійшли перші сигнали про проблеми одного відомого зарубіжного банку, наш відповідальний працівник не надав цьому значення. В результаті капітал компанії міг бути заморожений або повністю втрачений. На щастя, нам вдалося швидко знайти рішення та вийти з мінімально можливими збитками. Ситуація вкрай неприємна, але ми не звільнили співробітника, досвід якого так дорого обійшовся компанії.

А що ти не зможеш пробачити людині?

Крадіжку, брехню, маніпуляцію людьми та фактами.

Буває, що менеджера вивчили, підтягнули до високого рівня, а він пішов в іншу компанію. Якщо повернеться назад, візьмете?

Так, таке було не раз. Залежить від того, як людина пішла: якщо порядно по відношенню до компанії, то візьмемо назад. Є позитивні приклади, коли люди поверталися та відмінно працювали.

Зараз компанії навперебій змагаються за те, хто більше “Діджитал”.

Я як раз зараз розбираюся, що таке Діджитал, і ми готуємося до трансформації компанії.

До речі, про діджиталізаціі… Лідери Китаю запустили систему соціального рейтингу своїх громадян. Вона буде формувати рейтинг благонадійності громадян, з огляду на їх поведінку в суспільстві. Як ти до цього ставишся?

Якщо це дійсно буде збалансована комплексна система, то в цілому добре. Але важливо, щоб вона не обмежувала креативних і винахідливих людей. У нас, до речі, Євген Уткін з партнерами розвиває подібний стартап.

Ви з дружиною входите до Асоціації власників сімейного бізнесу (FBN). Ти своїх дітей підштовхуєш до підприємництва?

Я хочу, щоб вони були підприємцями в тих сферах, в яких зможуть стати найщасливішими і конкурентоспроможними. Підприємці – фотографи, модельєри, кухарі, айтішники – змінюють світ. Я б хотів, щоб вони максимально самореалізувалися в тій справі, яку для себе оберуть.

Стінг в інтерв’ю сказав, що не планує залишати спадок у 600 млн своїм дітям. Тобі такий підхід близький?

Абсолютно. У мене двоє дітей. Діти не отримають мої статки і знають про це. У них буде стартовий капітал, який дозволить їм почати свою справу, а далі вони повинні заробляти і розвиватися самі. Мені сподобався жарт сина одного із засновників “Трійка Діалог” Рубена Варданяна. Папа сказав: “Мій статок в мільярд ти не отримаєш”. На що син відповів: “Гаразд, тато. Тільки борги не залишайте”.

Багато лідерів ставлять собі челендж, наприклад Ironman, Oceanman, «Велосотка». Вони встають мало не о п’ятій ранку, години півтори займаються спортом, а потім працюють до пізнього вечора. Чи ставиш ти собі такі челленджі?

Сумніваюся, що у людей, які кожен день прокидаються о п’ятій ранку і приділяють багато часу підготовці до змагань, вистачає не тільки енергії, але й мотивації. Адже вона різна в спорті та бізнесі. Це сильне розфокусування. Мій день починається з пробіжки, плавання або йоги – для мене цього достатньо. Раніше я займався сквош і футболом. Плюс у мене є мрія – станцювати хіп-хоп зі своїми дітьми на майбутньому 50-річному ювілеї. Це мене більше надихає.

На звороті твоїх візиток написано “Оpen for you”.

Для мене це особистий підхід. Але на нових візитках вже вказана місія “Біосфери”: “We create value”. І те й інше для мене важливо.

Нещодавно ти пройшов Aspen-семінар “Відповідальне лідерство”. Що спонукало успішного бізнесмена, календар якого розписаний на рік вперед, відправитися на п’ять днів до Карпат на семінар?

Я ніколи не перестаю вчитися. І допитливість, відкритість – це якості, які я сповідую і які є запорукою мого розвитку, особливо в нових бізнесах, нового досвіду, нових знань, ідей.

Знову-таки “Open for you” це транслює. Aspen – це дзеркало, можливість подивитися на себе з боку, через мудрість, через прояви інших людей. Це зупинитися, це на п’ять днів вийти зі звичної для мене позиції боса, лідера компанії та до кола рівних людей і переосмислити моменти, пов’язані з лідерством, менеджментом, підходами. Плюс бути мотиватором для інших.

Люди, з якими я познайомився, – з ними хочеться далі йти по життю. Аспенівський рух унікальний своїм наповненням, енергетиці, а головне – внеском, який можна зробити, об’єднавшись.

У фіналі – анкета Марселя Пруста. Відповіси?

Так.

Яке місто дає тобі відчуття свободи та щастя?

Дніпро, Відень і Амстердам.

Головна риса характеру?

Харизма.

Твої цінності?

Свобода і самореалізація, любов, сім’я.

Якість, яке ти цінуєш у чоловіках?

Цілеспрямованість, сміливість.

Якість, яке ти цінуєш в жінках?

Любов, турбота, емпатія.

Уявлення про щастя?

Ментальний екстаз.

Твоя улюблена цитата або афоризм?

Життя – мистецтво залучення. Залучаєш ти або залучають тебе.

Гарний смак?

Відсутність поганого смаку.

Чи були в тебе супергерої в дитинстві?

Капітан Немо.

Інопланетяни існують?

Звичайно.

Настрій на даний момент?

На позитиві і вже на низькому старті. Повинен виїжджати в аеропорт. Я люблю змінювати місця та локації. Мене розбурхують нові світи та перспективи.